"Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти" (2003) окреслюють головні принципи мовної політики: перетворення багатого європейського спадку мов і культур із перешкоди у спілкуванні на джерело збагачення та розуміння; краще оволодіння сучасними мовами для полегшення спілкування, взаємодії, взаєморозуміння і співпраці; запровадження єдиних вимог для подальшої співпраці та координації національної політики в галузі викладання та вивчення сучасних мов, актуальність лінгвістичної, соціолінгвістичної, прагматичної компетенцій.

Безперечно, рівень загальної і мовленнєвої культури багато в чому визначається тим, які загальні і спеціальні лексикографічні  знання має особистість, як володіє уміннями користуватися лексикографічними виданнями різних типів і вилучати з них необхідну інформацію, якою мірою набуті навички самостійної науково-дослідницької роботи в галузі лексикографії, чи усвідомлює потребу звернення до словника з метою вирішення пізнавальних і комунікативних завдань.

У час прискореного ритму сучасного життя й водночас відродження інтересу до особистості як носія складного внутрішнього світу, її унікальності й цінності надзвичайної ваги набуває pодинна педагогiка. Серцевиною родинної виховної практики виступають  pодинні тpадицiї.

В останні роки проблема мовної особистості набула актуальності в лінгвістиці, літературознавстві, філософії, культурології, психології, педагогіці. Науковцями здійснено теоретико-методологічний аналіз мовної особистості, схарактеризовано психолого-педагогічні аспекти формування мовної особистості учня, студента, майбутнього вчителя, науковця-гумантарія.

У цій статті описується життєвий і творчий шлях поета Михайла Васильовича Шевченка.

Питання – яким є учитель української мови і літератури,  яким ми його хочемо бачити і що для цього важливо зробити – постійно в центрі  серйозних дискусій.  Абсолютна більшість переконана: саме цьому вчителеві у реалізації освітніх завдань гуманізації належить пріоритетна роль.

У статті розглядаються тенденції медіаосвіти майбутніх учителів рідної мови у вищих навчальних закладах США, Великої Британії, Франції, Польщі, Росії, України, акцентовано увагу на медіасамоосвіті та труднощах впровадження медіаосвіти в навчальний процес вищих навчальних закладів.

У статті здійснено огляд дослідницьких рефлексій відомих мовознавців, літературознавців, письменників щодо ролі мовотворчості Тараса Шевченка у вихованні української мовної особистості.

У статті на основі наукових, науково-методичних праць, виступів, лекцій доктора філологічних наук, професора, академіка НАПН України Любові Іванівни  Мацько окреслено педагогічну майстерність, що проявляється в авторській педагогічній  діяльності, у мовно-літературній обдарованості, в самобутньому індивідуально-творчому стилі, наставництві.

У статті  на основі лексикографічних джерел, дослідницьких рефлексій відомих українських і польських педагогів Івана Павла ІІ, З.Вятровського, І.Зязюна, Н.Ничкало, Т.Новацького, Г.Сковороди, розглядаються цінності людської праці, цінності вчительської праці.