Основний еволюційний принцип – вивищення людини над самою собою – здійснюється переважною мірою завдяки рідній мові як носієві духовних начал людськості, вербальній можливості усвідомлення людиною своєї вищості у природному світі.

Серед професійних рис викладача вищої школи називають розвинену методологічну рефлексію, фундаментальну підготовку, наукову ерудицію, дотримання гуманістичних принципів. Увиразнює ж дослідника в науковому світі науковий продукт.

Практичний досвід підтверджує: результат педагогічного процесу – це наслідок спільної діяльності вчителя й учня. По суті, йдеться про спілкування двох мовних особистостей, структура і рівні яких ґрунтовно схарактеризовані російським науковцем Ю.Карауловим.

У статті розглядається життєвий і творчий шлях Михайла Шевченка.

"Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти" (2003) окреслюють головні принципи мовної політики: перетворення багатого європейського спадку мов і культур із перешкоди у спілкуванні на джерело збагачення та розуміння; краще оволодіння сучасними мовами для полегшення спілкування, взаємодії, взаєморозуміння і співпраці; запровадження єдиних вимог для подальшої співпраці та координації національної політики в галузі викладання та вивчення сучасних мов, актуальність лінгвістичної, соціолінгвістичної, прагматичної компетенцій.

Безперечно, рівень загальної і мовленнєвої культури багато в чому визначається тим, які загальні і спеціальні лексикографічні  знання має особистість, як володіє уміннями користуватися лексикографічними виданнями різних типів і вилучати з них необхідну інформацію, якою мірою набуті навички самостійної науково-дослідницької роботи в галузі лексикографії, чи усвідомлює потребу звернення до словника з метою вирішення пізнавальних і комунікативних завдань.

В останні роки проблема мовної особистості набула актуальності в лінгвістиці, літературознавстві, філософії, культурології, психології, педагогіці. Науковцями здійснено теоретико-методологічний аналіз мовної особистості, схарактеризовано психолого-педагогічні аспекти формування мовної особистості учня, студента, майбутнього вчителя, науковця-гумантарія.

Питання – яким є учитель української мови і літератури,  яким ми його хочемо бачити і що для цього важливо зробити – постійно в центрі  серйозних дискусій.  Абсолютна більшість переконана: саме цьому вчителеві у реалізації освітніх завдань гуманізації належить пріоритетна роль.