Думки студентів

Рідному філфаку

Одразу після школи подав я документи

На факультет, де рідну мову вчать.

Тепер з усмішкою ці згадую моменти.

А скоро вже магістром всі гордо будуть звать.

Навчання – це рушій, що сподвигає душі.

А рідний факультет в життя дорогу стеле.

Тут Друзів я знайшов. Мені ви не байдужі!

Годинник б’є, та дружба все лихеє перемеле.

Та є два боки в ньому, житті-навчанні нашім:

Один – цікаві веселики, а інший – то граніт.

Близькі викладачі! Ви в нас одні й найкращі.

До Ваших настанов душа завжди летить.

На рідний наш поріг ще ступимо не раз.

А вам усім хай Бог дарує ласку.

Во віки вічні не забуду час,

Як на тернистий шлях ступив у цюю казку.

Купрієнко Артем
Магістрант 261 групи
2014 рік випуску

Дорогі викладачі, сьогодні ми зібралися, щоб висловити безмежну вдячність вам – людям, які протягом 5 років були нашими наставниками й порадниками. Здається, що ще вчора ми вперше переступили цей поріг, а вже скоро завершиться наше студентське життя. Перша лекція, перше семінарське заняття, перший успіх, перша невдача. Ми з цікавістю сприймали кожне ваше слово, захоплювалися вашими знаннями. Все було нове й незвичайне. Ви відкрили нам нові світи, в яких українська мова гордовито несла в долонях свічечку букву «ї», а література видзвонювала черленими щитами «Слова о полку Ігоревім», старий Гомер малював гекзаметром «Одісею», а «Тисячолітній Миколай» вкотре змагався з долею. Ми стали риторами й поетами, йшли за вами старослов’янськими шляхами й пірнали у вир сучасних ЗМІ. Для кожного з нас ці 5 років стали незабутніми.

Через терни до зір
Нас вели ви у холод і спеку.
Ваша думка жива проросла, наче парость лози.
Разом з вами ми йшли
У країну близьку і далеку,
В ті краї, де пізнанню немає межі.

Пройде зовсім мало часу, й ми, вчорашні першокурсники, розпочнемо нову історію. Та зараз наше життя нерозривно пов’язане з університетом – неповторним світом, що подарував нам зустріч із найкращими викладачами, справжніми друзями, що відкрив горизонт нових мрій, знань, захоплень.

Як би не склалася наша доля, серце кожного з нас буде сповнене повагою й щирою вдячністю вам, дорогі викладачі. Дякуємо за те, що ви завжди вірили в нас, підтримували наші починання, не відверталися в скрутний час.

Не хочу я кидатися словами,
Я просто хочу «Дякую» сказать.
За те, що ви розумними словами
У наші душі вклали благодать.

Нехай ця благодать сторицею повернеться кожному з вас. Низький вам уклін.

Шелестюк Оксана
магістрантка 261 групи

Справедливо сказано, що письменник живе в своїх творах, художник – у картинах, скульптор – у створених ним скульптурах, а хороший викладач – у думках та вчинках людей, котрі вдячні йому за добру науку.

Ми впевнені, що так і повинно бути, адже, знання, надані вами, наші любі, кожен з нас понесе крізь віки.

Ви стали нашими вихователями та наставниками протягом цих нелегких 5 років. Ви провели нас складним шляхом становлення від звичайного учня до компетентного філолога. Ви всотували в нас моральне настановлення та духовне самовизначення. Дякуємо вам!

Не думайте, що, якщо ми отримували двійки на ваших заняттях, або ж прогулювали їх, ми е шанували вас, або ж не розуміли важкість вашої професії. Будьте впевнені, що ми бачили як ви віддавали самих себе своєму покликанню, як ви жертвували вільним часом, захопленнями, як забували про здоров’я та піклувалися про нас, як про власних дітей. Дякуємо вам!

Вас сміливо можна назвати майстрами людських душ, архітекторами характерів, лікарями хвороб росту, тренерами інтелекту та пам’яті. Цей список можна продовжувати. І все це – чиста правда. Дякуємо вам за тяжку працю!

Грищенко А. В.
студентка 261 групи

Коли світять зорі – шлях стає світлішим, коли є міцні дуби, що тримають небо, – молодим пагінцям рости просторіше, коли поруч відчуваєш дружнє плече – ідеш впевненіше. Коли є мудрі вчителі та наставники – вчитися легше, адже є на кого рівнятися.

З великою пошаною, вдячністю і любов'ю вклоняємося перед вами, дорогі, вельмишановні викладачі. Ви були і залишаєтеся для нас дороговказом, ви – те світло на шляху та підтримка, без яких не впоратися нам, вашим духовним дітям.

Сократа хвалили за те, що маючи можливість обіймати високу посаду й бути можновладцем, він вважав за краще служити вихованню юнацтва, заявляючи: корисніший державі той, хто зробить багатьох здатними управляти нею, аніж той, хто править нею сам. Несказанно корисною є ваша діяльність, адже ви виховали і продовжуєте виховувати сотні хороших, порядних людей – умілих спеціалістів-філологів, жертвуючи, можливо, своїм комфортом, часом маленькими людськими радощами, убачаючи незрівнянно більшу радість у навчанні та вихованні студентської молоді.

Зерна вашої науки дали добрі сходи й проросли в наших душах урожаєм мудрості та натхнення. Ми завжди будемо пам'ятати про вас, намагатимемося стати гідними продовжувачами нашої спільної великої справи. Щиро дякуємо вам, дорогі викладачі, за тепло сердець, бездоганне виконання такої відповідальної місії, як виховання молоді в дусі любові до рідного краю, до неньки-України та до людини як найбільшої цінності. Ви чесно плекаєте у вихованців український дух, українське слово. Ви даруєте багатьом любов до вчительських і дослідницьких теренів, показуєте високі зразки фахової педагогічної та наукової діяльності.

Дякуємо за напружену титанічну працю й бажаємо міцного здоров'я, натхнення, приємних думок і спогадів про нас, нових наукових і педагогічних ідей, Божого благословення на многії і благії літа! Нехай щире золото ваших сердець не старіє, не темнішає з часом; життя ваше, ставши частиною славної історії Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, не переставало бути окрасою сьогодення. Аби через роки й роки ваші імена з повагою вимовляли вдячні українці. Бажаємо, щоб ваші серця і надалі пульсували любов'ю до рідного університету, до улюбленої справи, до колег і студентів. Нехай доля не шкодує вам своїх щедрот, а люди – теплих слів та визнання.

Мусієнко Аліна
студентка 261 групи