У статті здійснено огляд дослідницьких рефлексій відомих мовознавців, літературознавців, письменників щодо ролі мовотворчості Тараса Шевченка у вихованні української мовної особистості. Доводиться, що Шевченкове слово, природнє і водночас небуденне, спонукає більш тонко відчувати рідне слово і, власне, оволодівати комунікативними атрибутами майстерного мовлення як невід'ємних складових виховання мовної особистості.