Передмова

Змiна полiтико-правового статусу української мови в житті суспільства і освіті, акцент на особистісно орієнтовану парадигму, виконання соціального запиту на формування національно свідомої, духовно багатої мовної особистості молодого громадянина і патріота Української держави зумовлюють якісно нові вимоги до професійної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури.

Сучасний педагог постає не як урокодавець, запрограмований всією освітньою системою, а як Особистість, Майстер, котрий поєднує в собі риси філософа і літературознавця, культуролога і естета, лінгвіста, психолога, педагога. У зв’язку з цим ускладнюються завдання професійної підготовки такого вчителя, викладача в педагогічному університеті. Від рівня професійної готовності, професійної компетенції, мобільності майбутнього вчителя-словесника залежить якісне виконання завдань гуманітарної освіти й системи виховання підростаючого покоління.

Загальноосвітні, інноваційні навчальні заклади чекають на такого педагога, котрий буде обізнаний з таємницями філології, володіє навичками ораторського і ділового стилю спілкування, усвідомив свої національні корені, усвідомлює і пропагує духовну культуру українського народу,  шанує виховні цінності інших народів, дотримується принципів народної етики й моралі в повсякденному житті, вміє розпізнати, випестувати в кожному учневі його неповторно-індивідуальний талант. Справжній майстер уміє захопити "живим", емоційним, пристрасним словом рідної мови і з допомогою рідного слова як головного знаpяддя засiву людяностi в дитячих душах формує духовно багату, національно-мовну, толерантну особистість з розвиненим почуттям розуміння й поваги до інших культур, закладає основу професійної компетентності.

В сучасному загальноосвітньому закладі дедалі важливішим стає співвивчення мови і національної культури, опанування українською мовою як матеріальною і духовною цінністю народу. На потребі формування культурологічної, етнокультурознавчої, соціокультурної компетенції учнів наголошується у проекті державного стандарту базової і повної середньої освіти, шкільних програмах з української мови та літератури. Зокрема культурологічна змістова лінія шкільної програми мовної освіти передбачає вивчення широкого кола питань етнолінгвістичного, лінгвокультурознавчого спрямування, серед яких - лексико-фразеологічне багатство звичаїв, обрядів, фольклору рідного краю. Отже, кожен з майбутніх учителів-словесників за час навчання в педагогічному університеті повинен навчитися міркувати над психологією, філософією, естетикою, дидактичною та філософською мудрістю рідного слова, щоб потім успішно реалізовувати ці вміння у педагогічній діяльності.

Таким чином, акцент на антропоцентричну парадигму,  культурологічне мислення, забезпечення повноцінного міжкультурного спілкування детермінує введення культурологічного й зокрема лінгвокультурологічного компоненту в навчально-пізнавальну, науково-дослідницьку, практично-діяльнісну підготовку майбутнього вчителя української філології. Існує необхідність у наповненні лігнвокультурологічним змістом соціально-гуманітарних, філологічних, психолого-педагогічних дисциплін, інтегрованих курсів словесності, лінгвокраєзнавства, етнолінгвістики, лінгвокультурології.

Науковий пошук у царині лінгвокультури рідного краю сприяє формуванню лінгвістичної, мовної, етнолінгводидактичної, лінгвокультурознавчої компетенції, філологічної культури національно-мовної особистості майбутнього педагога, котрий  характеризується висококультурним мовленням, образним мисленням, високими інтелектуальними і моральними якостями, високим рівнем комунікативних умінь і навичок, виявляє мовне чуття естетичної цінності рідного слова, мовний смак, мовну стійкість тощо.

Вагому роль у цьому відіграє самостійна пошуково-дослідницька робота з вивчення лінгвокультури рідного краю, що сприяє глибшому засвоєнню теоретичних знань, отриманих при вивченні сучасної української мови, фольклору, літературного краєзнавства, народознавства, етнопедагогіки, їх постійному оновленню і вдосконаленню, допомагає майбутньому вчителеві-словеснику досягти високого професіоналізму, розширити теоретичний кругозір, наукову ерудицію. Саме для самостійного опанування лінгвокультурознавчого матеріалу студентами-філологами призначений пропонований посібник.  Книга може бути корисною і для учнів загальноосвітніх та спеціальних закладів на етапі допрофесійної підготовки майбутнього вчителя української мови і літератури.

Книга містить п'ять модулів. У модулі "Виховний потенціал лінгвокультури рідного краю" з’ясовуються ознаки лінгвокультурознавчої компетенції як складової професійної компетенції майбутнього вчителя української мови і літератури, її формування у процесі навчально-пізнавальної діяльності та  практик. Наступні модулі побудовані на характеристиці дидактичного матеріалу українознавчих текстів, фольклорно-етнографічних і діалектологічних практик під кутом зору лінгвокультурологічного підходу.

Модулі "Родина", "Громада" присвячені семантико-етимологічній характеристиці назв спорідненості, свояцтва, громадських стосунків. Модулі "Мовленнєвий етикет", "Мова родинної педагогіки" пропонують ознайомлення з лексемами і фраземами на позначення вiтання, побажання, вибачення,  етнолінгвістичними особливостями весільної і поховальної обрядовості, ойконіміки,  ремісничої лексики рідного краю.