У статті розглядаються тенденції медіаосвіти майбутніх учителів рідної мови у вищих навчальних закладах США, Великої Британії, Франції, Польщі, Росії, України, акцентовано увагу на медіасамоосвіті та труднощах впровадження медіаосвіти в навчальний процес вищих навчальних закладів.

У статті розглядаються зміст, форми і методи пропедевтичної славістичної підготовки майбутнього вчителя крізь призму формування полікультурної компетентності.

«Медіаосвіта», «медіаграмотність», «медіавиховання»,«медіакультура», «медіасвідомість», «медіамислення», «медіасприйняття», «мова медіа», «медіатекст», «медійна аудиторія», «медіапедагогіка»– ці та інші терміносполуки заполонили сучасний освітньо-культурний простір, стали феноменомепохи глобалізаціїпочатку третього тисячоліття.

Змістовність, точність, логічність, правильність, стислість викладу думок, доказовість, коректність і доречність уживання термінів, чистота і стилістична вправність – комунікативні атрибути  майстерного мовлення дослідника.

Відомий український філософ С.Кримський цілком правомірно доводить, що людина – істота вертикальна, бо її життя визначається не так удовж – кількістю прожитих років, як у височінь ціннісного сходження.

Якість навчально-виховного процесу, результати інноваційної дослідницької діяльності, особливо у старших класах сучасної загальноосвітньої школи, в навчальних закладах нового типу значною мірою залежать від науково-методичної роботи, яку проводить педагогічний колектив і конкретний учитель.

У літературно-філософських творах Григорія Сковороди добре описана людина природна (хлібороб). "Справжня Людина" - духовна, внутрішньо вільна, скромна, спосіб її життя  - це праця і самовдосконалення, а призначення - шлях до самопізнання.